Захмарна тривога

Жовтень 11th, 2008

За поточними справами забув написати про одну цікаву подію. У нашому слов’янському інтернеті вона чомусь лишилася майже непоміченою. Мабуть, вистачало інших інформприводів. Так от, на початку місяця великі вожді електронних племен обмінялися парою віртуальних ударів (після чого їх вірні воїни трохи погризлися на формумах).

Почав Балмер. Виступаючи на якійсь там конференції в Лондоні, він анонсував появу вже цього листопаду нової ОС від Microsoft. Сказано було дуже мало, “щоб не зіпсувати сюрприз”. Нова система називатиметься Windows Cloud, і, відповідно назві, буде реалізовувати концепцію cloud computing.

Що собою являє отой cloud computing, ніхто достеменно не знає, хоча розумні люди навіть намагаються писати великі і не дуже статті (російською та ангійською). Кажуть, що це коли інтерфейс програми знаходится на машині користувача, а самі обчислення виконуються десь на далекому сервері, “у хмарах”. Перше, що спадає на думку, це, звісно, поєднання Google Chrome + Gmail + Office + всякі інші гуглові сервіси. Хто уважніше слідкує за прес-релізами відомих компаній, згадають Adobe Air. Особливо підкреслюється, що в такому випадку комп’ютер користувача не потребує великих обчислювальних потужностей: вони задіюються на сервері, якщо виникає потреба (і тут у пам’яті спливає термін GRID). Ну, а найдосвідченіші, як засновник Oracle Ларрі Елісон, зізнаються, “захмарні обчислення” є лише модним словом: “Найцікавіше те, що цей термін застосовується до всього, що ми бачимо навколо. Комп’ютерна індустрія більш вразлива до модних тенденцій, ніж сама жіноча мода. Може я ідіот, але я геть не розумію, про що йдеться. Дурість це все. І коли воно вже скінчиться?”

Повернемося до Балмера. Очевидно, він мав на увазі щось типу тонкого клієнту, з якого користувачі зможуть користуватися акаунтом на Windows Live. При цьому всі документи теж, мабуть, мають зберігатися десь там, на сервері. Для того, щоб користувачі могли редагувати їх будь-де, “навіть у інтернет-кіосках”. Також Балмер пообіцяв, що такий софт буде зручнішим, ніж “те, що запускається в браузері”.

Журналісти Guardian запитали у Річарда Столмена, що він про це думає. Старий не був оригінальним:

Не слід застосовувати web-програми для своїх обчислень, бо при цьому ви втрачаєте контроль. Це так само погано, як і використання пропрієтарного софту. Власні обчислення слід виконувати лише на власному комп’ютері з власною копією програми, що не порушує ваші права. Використовуючи пропрієтарну програму, розміщену на якомусь віддаленому сервері, ви лишаєте себе захисту. Ви повністю опиняєтесь в руках того, хто писав ту програму.

Коли вам скажуть про неминучість такого — знайте, це слова людини, що будує свій бізнес, розвиваючи таку компанію.

Не знаю, як кому, а мені слова RMS (та статті на сайті GNU) все більше нагадують релігійні промови. Втім, недарма він зовні на священника схожий ;)

Категорії: Життя | Теґи:, , | Коментарів: 1

Як не треба сварити open source

Жовтень 11th, 2008

Негативні роздуми про долю open source ні в якому разі не слід писати так, як це зробив Андрей Зубинский у дописі в блогах “Компьютерное обозрение”. Чому? Спочатку нам розповідають про пару не дуже адекватних людей, які десь там встановлювали Ubuntu на нестандартне обладнання. Не дивно, що в них нічого не склалося, але історія вийшла непогана: трохи прикольна, трохи повчальна. Варто було б нею і закінчити, натомість думка автора несподівано виконала крутий віраж. Від маленького київського магазину він переходить до американських мегакорпорацій, що викидають на вітер сотні тисяч баксів, спонсуючи open source. Ну, і якісь “невтішні” висновки на завершення. Коротше, в огороді бузина, а в Києві дядько. Як можна було пов’язати в одній статті Canonical, IBM на пару недоумків? Зрозуміло ж, що як людина не адекватна, то вона будь-яку систему завалить і ніщо не врятується…

Категорії: Життя | Теґи: | Коментарів: 1